На цих сторінках ви
знайдете матеріали для використання на уроках, розраховані на учнів
молодших і старших класів. Також завантажуйте уривки з кращих
британських книг, що супроводжуються вправами і подкастами.
У цьому розділі
викладені матеріали для підвищення власної кваліфікації. Почніть із
власного плану професійного розвитку та читайте публікації, новини з
конференцій та статті з викладацької методики.
Сучасні методи навчання
NATURAL APPROACH
The natural approach methodwasdeveloped
by Stephen Krashen and Tracy Terrell in the late 1970s and early 1980s.
It aims to foster naturalistic language acquisition in a classroom
setting, and to this end it emphasises communication, and places
decreased importance on consciousgrammarstudy
and explicit correction of student errors. Efforts are also made to
make the learning environment as stress-free as possible. In the natural
approach, language output is not forced, but allowed to emerge
spontaneously after students have attended to large amounts of
comprehensible language input.
The
natural approach has become closely associated with Krashen's monitor
model, and it is often seen as an application of the theory to language
teaching. Despite this perception, there are some differences,
particularly Terrell's view that some degree of conscious grammar study
can be beneficial. The syllabus focuses on activities which Terrell sees
as promoting subconscious language acquisition. He divides these
activities into four main areas: content activities, such as learning a
new subject in the target language; activities which focus on
personalizing language, such as students sharing their favorite music;
games; and problem-solving activities.
THE GRAMMAR-TRANSLATION METHOD
The grammar-translation method is a method of teaching foreign languages derived from the classical (sometimes called traditional) method of teaching Greek and Latin. In grammar-translation classes, students learn grammatical rules and
then apply those rules by translating sentences between the target
language and their native language. Advanced students may be required to
translate whole texts word-for-word. The method has two main goals: to enable students to read and translate literature written in the target language, and to further students’ general intellectual development.
There
are two main goals to grammar-translation classes. One is to develop
students’ reading ability to a level where they can read literature in
the target language. The other is to develop students’ general mental
discipline. As V. Mallison put it:
The main principles on which the grammar translation method is based are the following:
Translation interprets the words and phrases of the foreign languages in the best possible manner.
The phraseology and the idioms of the target language can best be assimilated in the process of interpretation.
The structures of the foreign languages are best learned when compared and contrast with those of first language.
TOTAL PHYSICAL RESPONSE
Total physical response (TPR) is a language-teaching method developed by James Asher, a professor emeritus of psychology at San
José State University. It is based on the coordination of language and
physical movement. In TPR, instructors give commands to students in the
target language, and students respond with whole-body actions.
The method is an example of the comprehension approach to
language teaching. Listening serves a dual purpose; it is both a means
of understanding messages in the language being learned, and a means of
learning the structure of the language itself. Grammar is not taught
explicitly, but is induced from the language input.
Asher developed TPR as a result of his experiences observing young
children learning their first language. He noticed that interactions
between parents and children often took the form of speech from the
parent followed by a physical response from the child. Asher made three
hypotheses based on his observations: first, that language is learned
primarily by listening; second, that language learning must engage the
right hemisphere of the brain; and third, that learning language should
not involve any stress.
THE DIRECT METHOD
The direct method of
teaching, sometimes called the natural method. Not limited to but often
used in teaching foreign languages, the method refrains from using the
learners' native language and uses only the target language. It was
established in Germany and France around 1900. Characteristic features of the direct method are:
teaching concepts and vocabulary through pantomiming, real-life objects and other visual materials
teaching
grammar by using an inductive approach (i.e. having learners find out
rules through the presentation of adequate linguistic forms in the
target language)
centrality of spoken language (including a native-like pronunciation)
focus on question-answer patterns.
Priciples:
Classroom instructions are conducted exclusively in the target language.
Only everyday vocabulary and
sentences are taught during the initial phase; grammar, reading and
writing are introduced in intermediate phase.
Oral communication skills are built
up in a carefully graded progression organized around
question-and-answer exchanges between teachers and students in small,
intensive classes.
Grammar is taught inductively.
New teaching points are introduced orally.
Concrete vocabulary is taught
through demonstration, objects, and pictures; abstract vocabulary is
taught by association of ideas.
Both speech and listening comprehensions are taught.
Correct pronunciation and grammar are emphasized.
Student should be speaking approximately 80% of the time during the lesson.
Students are taught from inception to ask questions as well as answer them.
SUGGESTOPEDIA
Suggestopedia (USA English) or Suggestopaedia (UK
English) is a teaching method developed by the Bulgarian
psychotherapist Georgi Lozanov. It is used in different fields, but
mostly in the field of foreign language learning. Lozanov has claimed
that by using this method a teacher's students can learn a language
approximately three to five times as quickly as through conventional
teaching methods.
Suggestopedia has been called a "pseudo-science". It strongly depends
on the trust that students develop towards the method by simply
believing that it works.
The theory applied positive suggestion in teaching when it was
developed in the 1970s. However, as the method improved, it has focused
more on “desuggestive learning” and now is often called
“desuggestopedia.” Suggestopedia is a portmanteau of the words
“suggestion” and “pedagogy". A common misconception is to link
"suggestion" to "hypnosis". However, Lozanov intended it in the sense of
offering or proposing, emphasising student choice.
COMMUNICATIVE LANGUAGE TEACHING
CLT is
usually characterized as a broad approach to teaching, rather than as a
teaching method with a clearly defined set of classroom practices. As
such, it is most often defined as a list of general principles or
features. One of the most recognized of these lists is David Nunan’s (1991) five features of CLT:
An emphasis on learning to communicate through interaction in the target language.
The introduction of authentic texts into the learning situation.
The provision of opportunities for learners to focus, not only on language but also on the learning process itself.
An enhancement of the learner’s own personal experiences as important contributing elements to classroom learning.
An attempt to link classroom language learning with language activities outside the classroom.
These five features are claimed by practitioners of CLT to show
that they are very interested in the needs and desires of their learners
as well as the connection between the language as it is taught in their
class and as it used outside the classroom. Under this broad umbrella
definition, any teaching practice that helps students develop their
communicative competence in an authentic context is deemed an acceptable
and beneficial form of instruction. Thus, in the classroom CLT often
takes the form of pair and group work requiring negotiation and
cooperation between learners, fluency-based activities that encourage
learners to develop their confidence, role-plays in which students
practise and develop language functions, as well as judicious use of
grammar and pronunciation focused activities.
In the mid 1990s the Dogma 95 manifesto influenced language
teaching through the Dogme language teaching movement, who proposed that
published materials can stifle the communicative approach. As such the
aim of the Dogme approach to language teaching is to focus on real
conversations about real subjects so that communication is the engine of
learning. This communication may lead to explanation, but that this in
turn will lead to further communication.
AUDIO-LINGUAL METHOD
The audio-lingual method, Army Method, or New Key, is
a style of teaching used in teaching foreign languages. It is based
on behaviorist theory, which professes that certain traits of living
things, and in this case humans, could be trained through a system of
reinforcement—correct use of a trait would receive positive feedback
while incorrect use of that trait would receive negative feedback.
This
approach to language learning was similar to another, earlier method
called the direct method. Like the direct method, the audio-lingual
method advised that students be taught a language directly, without
using the students' native language to explain new words or grammar in
the target language. However, unlike the direct method, the
audio-lingual method didn’t focus on teaching vocabulary. Rather, the
teacher drilled students in the use of grammar.
Applied to language instruction, and often within the context of
the language lab, this means that the instructor would present the
correct model of a sentence and the students would have to repeat it.
The teacher would then continue by presenting new words for the students
to sample in the same structure. In audio-lingualism, there is no
explicit grammar instruction—everything is simply memorized in form. The
idea is for the students to practice the particular construct until
they can use it spontaneously. In this manner, the lessons are built on
static drills in which the students have little or no control on their
own output; the teacher is expecting a particular response and not
providing that will result in a student receiving negative feedback.
SILENT WAY
The Silent Way is
a language-teaching method created by Caleb Gattegno that makes
extensive use of silence as a teaching technique. It is not usually
considered a mainstream method in language education. It was first
introduced in Gattegno's book Teaching Foreign Languages in Schools: The
Silent Way in 1963. Gattegno was skeptical of the mainstream language
education of the time, and conceived of the method as a special case of
his general theories of education. The method emphasises the
autonomy of the learner; the teacher's role is to monitor the students'
efforts, and the students are encouraged to have an active role in
learning the language. Pronunciation is seen as fundamental; beginning
students start their study with pronunciation, and much time is spent
practising it each lesson. The Silent Way uses a structural syllabus,
and structures are constantly reviewed and recycled. The choice of
vocabulary is important, with functional and versatile words seen as the
best. Translation and rote repetition are avoided and the language is
usually practiced in meaningful contexts. Evaluation is carried out by
observation, and the teacher may never set a formal test.
Навчання граматичного
матеріалу
Граматичний мінімум
Пасивний.Для
розуміння думок інших людей
Активний. Для вираження власних думок
Крок 1
Ознайомлення з
граматичним матеріалом (має бути комунікативно
спрямованим, учні мають розуміти важливість нового граматичного матеріалу в
спілкуванні).
Today we’re going to speak about objects and
places. In our everyday communication we often hear the questions like “What is
there on/in/under the table/chair?”. While answering such questions you should
pay attention to the structure. It looks like going up the stairs:
on the table.
a book books
is are
There
Крок 2
Автоматизація
дій учнів з граматичними структурами
· Імітація
· Підстановка
· Трансформація
· Самостійне вживання граматичної структури у
мовленні
· Об’єднання граматичних структур у
діалогічну/монологічну єдність
Навчання лексичного матеріалу
Ознайомлення з лексичними
одиницями
Перекладні методи. Безперекладні методи
Однослівний переклад. Наочна семантизація
Багатослівний переклад. Мовна семантизація
Пофразовий переклад . Дефініція
Тлумачення рідною мовою Тлумачення
Дефініція Здогадка
NB! Перевагу бажано надавати безперекладним методам ознайомлення з
лексичними одиницями. Перекладні методи застосовуються у разі неможливості
використати безперекладні методи (наприклад, через особливості лексичної
одиниці, вікові особливості та мовну підготовку учнів тощо).
Вправи на
закріплення вживання лексичних одиниць у мовленні
· Імітація
· Лаконічна відповідь на альтернативні
запитання
· Підстановка
· Завершення словосполучення, речення, фрази
· Розширення
· Відповіді на спеціальні запитання
· Самостійне вживання лексичної одиниці
· Об’єднання лексичних одиниць у понад
фразову єдність
Умовно-комунікативні
вправи
· Відповіді на питання
· Погодження
· Виправлення
· Завершення
· Розкажи про…
· Запитання-відповідь
Некомунікативні
вправи
· Повторення
· Групування
· Заповнення пропусків
· Вибір синонімів/антонімів
· Складання словосполучень
· Розширення речень
Навчання фонетичного матеріалу
Навчання фонетичного матеріалу передбачає
оволодіння учнями всіма звуками та звукосполученнями іноземної мови, наголосом
та основними інтонаційними моделями найбільш поширених типів простих та
складних речень.
Вимоги до вимови учнів
· Фонематичність
· Швидкість
З метою формування слухо-вимовних і
ритміко-інтонаційних навичок
( на апроксимованому рівні) доцільно
використовувати скоромовки.
Наприклад,
для
ознайомлення зі звуком [b] A big black
bug bit a big black bear.
для формування
інтонаційних навичок оформлення загальних питань
If one doctor doctors another doctor, does he
doctor the doctor the way he doctors doctors?
Навчання аудіювання
Вимоги до
аудіотекстів
В середній школі використовуються в основному
два види текстів – тексти описи та фабульні тексти-повідомлення. Основною
вимогою до змісту аудіотекстів є інформативність та цікава фабула.
Успішність
аудіювання залежить від
· самого слухача (рівня розвитку у нього
мовленнєвого слуху, пам’яті, наявності уваги, інтересу тощо), його
індивідуально-психологічних особливостей;
· мовних особливостей аудіотексту та його
відповідності мовленнєвому досвіду та знанням учнів;
· умов сприймання аудіо тексту.
NB! Перед початком аудіювання тексту
необхідно:
- чітко сформулювати мету та очікувані
результати аудіювання;
- ознайомити учнів із завданнями, які
необхідно виконати після прослуховування тексту (виконання тесту множинного
вибору, відповіді на питання, переказ тощо);
-
зняти можливі зайві труднощі (лексичні, граматичні тощо).
Покращити розуміння прочитаного тексту можна застосуванням наочності.
Темп мовлення повинен бути нормальним (не можна допускати його
уповільнення, бо це веде до зміни інтонації, порушує норми наголосу, послабляє
увагу).
Для того, щоб темп мовлення не став перешкодою у процесі аудіювання,
особливо на початковому ступені навчання, швидкість в окремих випадках може
уповільнюватися за рахунок збільшення пауз між смисловими частинами.
Тривалість звучання
аудіотекстів:
- для
початкового ступеня навчання – 1 хвилина;
- для середнього
– 2-3 хвилини;
- для старшого – 3-5 хвилин.
Навчання говоріння
Діалогічне мовлення
Особливості
діалогічного мовлення
· вмотивованість
· зверненість
· ситуативність
· комунікативна спрямованість
· емоційна забарвленість
· двосторонність
Етапи навчання
діалогічного мовлення (за принципом
„знизу вверх” – від засвоєння елементів діалогу до самостійної побудови діалогу
на основі запропонованої навчальної комунікативної ситуації)
- Підготовчий
етап – навчання реплікування (важливо
поступово збільшувати обсяг репліки)
- Перший етап –
оволодіння певними діалогічними єдностями
(обмін репліками в режимі учень-учень)
- Другий етап –
мікродіалог (відрізняється від діалогічної
єдності не тільки обсягом, а й відносною завершеністю)
- Третій етап –
ведення діалогів різних функціональних типів.
Монологічне мовлення
Типи
монологічних висловлювань:
· монолог-опис
· монолог-розповідь
· монолог-міркування
Етапи навчання
монологічного мовлення:
- Перший етап –
навчити об’єднувати зразки мовлення рівня
фрази в понадфразову єдність
- Другий етап – самостійна побудова висловлювань понадфразового
рівня
- Третій етап –
створення монологічних висловлювань
текстового рівня різних функціонально-смислових типів мовлення.
Навчання читання
Вимоги до
текстів для читання
· ідейно-виховна цінність;
· пізнавальна цінність, науковість їх змісту;
· відповідність віковим особливостям та
інтересам учнів.
Групи вправ для
навчання читання:
· вправи для формування навичок техніки
читання;
· вправи для формування мовленнєвих навичок
читання;
· вправи для розвитку вмінь читання.
Навчання письма
Групи вправ для
навчання письма:
· вправи для формування навичок техніки
письма;
· вправи для формування мовленнєвих навичок
письма;
· вправи для розвитку вмінь письма.
Етапи навчання
писемного мовлення:
· оволодіння графікою/орфографією
(звуко-буквенний аналіз слова, списування за зразком, списування з різними
завданнями, групування, складання слів);
· засвоєння структурних моделей речень,
властивих усній та письмовій формам спілкування, комбінування їх у мовленні
(вправи на запитання-відповіді з частковою зміною мовного матеріалу, на
трансформацію мовного зразка, на підстановку, розширення та скорочення,
диктанти);
· оволодіння писемним мовленням як засобом
спілкування (відповіді на запитання щодо змісту тексту, складання запитань до
тексту, складання плану, переказ за планом, написання листів, діалогів, описів
тощо).
Поурочне планування
Алгоритм дій по
підготовці до уроку
1. Аналіз
матеріалу (прогнозування можливих труднощів,
послідовність дій щодо їх подолання)
2. Визначення
структури уроку, прийомів і форм роботи
3. Створення
природних переходів від однієї частини до іншої
4. Розподіл
часу: аудіювання – 40%, говоріння –
30%, читання – 20%, письмо – 10%
5. Продумування
та підготовка наочних посібників, роздаткового матеріалу
6. Складання
плану-конспекту уроку
Схема плану-конспекту уроку
Тема:
Цілі: практичні
освітні
розвиваючі
виховні
Обладнання
уроку:
Схематичний план уроку
Початок уроку
· Організація класу (організаційний момент) –
2 хв.
· Мовленнєва/фонетична зарядка – 3 хв.
Основна частина
уроку – 35 хв.
· Подача нового матеріалу
· Тренування у мовленні
· Практика у мовленні
· Систематизація вивченого
· Контроль навичок та вмінь – 5 хв.
Заключна
частина уроку
· Підбиття підсумків
· Виставлення оцінок, їх мотивація
· Повідомлення/пояснення домашнього завдання
Вимоги до уроку іноземної мови
· Мовленнєва спрямованість
· Комплексність уроку
· Іноземна мова – мета і зміст навчання
· Висока активність розумово-мовленнєвої
діяльності учнів
Ви - учитель, який не звик зупинятися на досягнутому, постійно знаходиться у творчому пошуку, постійно крокує в ногу з часом. Ви справжній майстер своєї справи! Незабаром II тур Всеукраїнського конкурсу "Вчитель року-2016". Наснаги Вам, терпіння, оптимізму, успіхів у праці. Бажаємо гідно представити наш район на обласному рівні та повернутись з перемогою.
Гарні напрацювання.
ВідповістиВидалитиДякуємо за гарний НАВЧАЛЬНИЙ матеріал
ВідповістиВидалитиВи - учитель, який не звик зупинятися на досягнутому, постійно знаходиться у творчому пошуку, постійно крокує в ногу з часом. Ви справжній майстер своєї справи! Незабаром II тур Всеукраїнського конкурсу "Вчитель року-2016". Наснаги Вам, терпіння, оптимізму, успіхів у праці. Бажаємо гідно представити наш район на обласному рівні та повернутись з перемогою.
ВідповістиВидалитиДякую.Дуже гарний блог. Знайшла багато корисної інформації для себе та своїх учнів.
ВідповістиВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиThank you!!! I was glad to participate! It was a nice experience!
ВідповістиВидалити